24 листопада відбулося чергове засідання вченої ради Інституту, що проходило у режимі Інтернет-конференції між співробітниками, що перебувають у Києві та в Донецьку.
Порядок денний цього разу включав велику кількість питань наукового та організаційного характеру.
Було розглянуто рукопис монографії «Судовий захист прав суб’єктів підприємництва: теоретичні та практичні аспекти» – з доповіддю виступила д.ю.н., професор О.Р. Зельдіна.
Предмет розгляду монографії становлять як теоретичні питання, які стосуються судового захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, так і особливості практики реалізації права на судовий захист суб’єктів підприємництва у спорах з податковими органами. На підставі проведеного дослідження сформульовано ґрунтовні пропозиції щодо модернізації законодавства про судовий захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання: проаналізовано зарубіжний досвід судового захисту прав суб’єктів підприємництва і проблеми, що виникають під час розгляду спорів про захист прав і законних інтересів суб’єктів підприємництва, та виходячи з цього запропоновано поняття та напрями модернізації законодавства України про судовий захист прав і законних інтересів суб’єктів підприємництва.
На монографію одержано позитивні рецензії д.ю.н., доцента Р.А. Джабраілова та д.ю.н., професора, академіка НАПрН України Д.М. Притики.
Далі було розглянуто рукопис монографії «Правове забезпечення раціонального використання природних ресурсів у сфері господарювання». Доповідач – д.ю.н. Г.Д. Джумагельдієва, ознайомила присутніх зі змістом цієї праці, в якій надано загальну характеристику природних ресурсів як об’єкта права публічної власності, а також охарактеризовано відносини управління у сфері господарського використання природних ресурсів.
Окрему увагу у межах монографічного дослідження було приділено питанням, що пов’язані з договорами у сфері господарського використання природних ресурсів. Зокрема, було охарактеризовано договори у сфері господарського використання природних ресурсів, угоди про розподіл продукції та особливості правового регулювання відносин концесії.
На монографію також надійшли позитивні рецензії д.ю.н. М.Л. Шелухіна та д.ю.н., доцента Б.В. Деревянка.
Заступник директора з наукової роботи – д.е.н., професор, Заслужений діяч науки і техніки України В.М. Василенко виступив з доповіддю, в якій було представлено обґрунтування нової НДР «Визначення і вибір стратегічних пріоритетів регіонального розвитку».
На сьогодні у державі склалася така ситуація, що забезпечення поступального розвитку не тільки окремих населених пунктів, але й цілих територій (від сільських районів до областей) стає можливим завдяки подоланню політичних, економічних, соціальних та інших суперечностей, що загострилися як по вертикалі (між центром і регіонами, між регіонами і територіальними громадами), так і по горизонталі (між окремими регіонами, між окремими громадами) суспільних відносин.
Важливим інструментом забезпечення такого розвитку стає визначення і вибір стратегічних пріоритетів регіонального розвитку.
Відсутність раціонального знання про можливий горизонт розвитку регіону (як на середньострокову перспективу – до 3 – 5 років, так і віддалену – до 7 – 20 років) не дозволяє не тільки успішно структурувати його майбутнє, але й формувати заходи поточного стану, здатні протистояти викликам, які виникають.
Саме відсутність чіткості у баченні майбутнього як стану, так і тенденцій розвитку будь-якого регіону стає причиною виникнення різних негараздів у найближчій перспективі. При цьому слід наголосити на необхідності і можливості формування віддаленого майбутнього регіону за такими параметрами, що у найбільшій мірі могли би задовольняти запитам і потребам регіонального розвитку.
Рецензенти – д.е.н., професор І.В. Заблодська та д.е.н., професор Є.М. Ахромкін, поряд із висловленими зауваженнями, вказують, що запит на відкриття теми наукової роботи за відомчою тематикою за всіма формальними ознаками відповідає вимогам щодо оформлення таких документів, що визначені у «Порядку формування тематики і контролю за виконанням наукових досліджень у Національній академії наук України», затвердженого Постановою Президії НАН України від 13.04.2011 р. № 111.
З урахуванням цього, запит було рекомендовано на розгляд Відділенням економіки НАН України.
Представляючи розроблений колективом фахівців законопроект «Про власність» д.ю.н., доцент Р.А. Джабраілов зазначив, що його підготовку було обумовлено низкою чинників, а саме: наявністю серйозних деструктивних явищ у економіці, які стримують розвиток відносин власності, відсутністю системного правового регулювання відносин власності, нераціональною економічною політикою щодо розвитку відносин власності у державному та комунальному секторах економіки та наявністю інших недоліків у чинному законодавстві.
Метою цього законопроекту є створення відповідно до Конституції України рівних економічних та правових передумов для вільного розвитку суспільних відносин, побудованих на засадах багатоманітності форм власності, гарантування державою прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, стимулювання соціальної функції власності.
Поставлену мета може бути досягнуто лише за умови прийняття цілісного нормативного акту та внесення відповідних змін і доповнень до чинного законодавства України, що визначає правові засади розвитку відносин власності в Україні.
Запропонований законопроект розвиває положення Конституції України щодо визначення правового режиму власності виключно законами України (п. 7 ч. 1 ст. 92). Вказане не спростовує того факту, що на даний час існуючі нормативно-правові акти, переважно кодифіковані, певною мірою регламентують окремі аспекти відносин власності. Втім безсистемність, суперечливість такого правового регулювання отримує об’єктивне підтвердження у численних прикладах з практики правозастосування.
Додатково слід зауважити, що розробка даного законопроекту спрямована на відновлення історичної справедливості. Адже у 2007 р. всупереч вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» було скасовано Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р. Важливо зазначити, що Закон України «Про власність» втратив чинність у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України. І це при тому, що предметом регулювання Цивільного кодексу України постають лише особисті немайнові та майнові відносини, зміст яких не вичерпує економічного розмаїття відносин власності.
Особливістю представленого законопроекту є те, що у його змісті дістали нового якісного обґрунтування наукові концепції та юридичні конструкції, які широко використовуються у провідних зарубіжних країнах з розвиненою економікою. До речі, враховано і вітчизняні доктринальні напрацювання та досвід розробки конституційно-правової моделі регламентації відносин власності.
На законопроект одержано рецензії д.ю.н., доцента Б.В. Деревянка та к.ю.н. В.В. Манзюка, в яких високо оцінено науково-практичну значущість розроблених положень і зазначається, що у проекті сформульовано цілісне уявлення про правові основи регулювання відносин власності в Україні. У зв’язку з цим було запропоновано ухвалити законопроект у цілому та направити його до профільного комітету Верховної Ради України.
Під час роботи вченої ради було також затверджено Методику-програму проведення дослідження за темою 3.1.10.49 «Правові засади регіоналізації державного управління економікою», зі змістом якої ознайомив присутніх д.ю.н., доцент Р.А. Джабраілов.
Загальний стан економіки країни залежить від ефективності функціонування усіх ланок механізму управління економічною системою, особливо на регіональному рівні. У зв’язку з цим наразі виникає об’єктивно обумовлена потреба у розширенні повноважень та, в цілому, перегляду правового статусу регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування у контексті реалізації принципів регіоналізації.
У довідковій та енциклопедичній літературі переважно економічного спрямування регіоналізація визначається як процес перерозподілу владних компетенцій, передачі функцій від національного на регіональний рівень, виникнення і розвиток нових інституційних форм, що відповідають новій ролі регіонів у процесі прийняття рішень на національному і наднаціональному рівнях.
В той же час колектив виконавців вважає за можливе відстоювати тезу про те, що регіоналізацію слід розглядати у контексті правового забезпечення підвищення самостійності регіонів у вирішенні значного кола питань соціально-економічного розвитку, ідентифікації регіону як суб’єкта економічних відносин із відповідним обсягом повноважень.
Зокрема, ключовою метою регіоналізації слід визнати досягнення економічної самодостатності регіонів, створення ефективної правової моделі побудови взаємовідносин між державою, в цілому, та її регіонами. Сучасний економічний стан регіонів України є доволі відмінним один від одного, що у підсумку обумовлює появу регіонів-донорів та реципієнтів. При цьому твердження про більший економічний потенціал деяких регіонів у порівнянні з іншими можна визнати обґрунтованим. В той же час невирішеною залишається проблема неповного використання територіальних, галузевих, виробничих, природних та інших переваг регіонального розвитку, що призводить до зниження економічної активності регіону. У зв’язку з цим має бути створена належна система стимулювання економічної конкуренції регіонів із використанням різноманітних засобів правового регулювання.
На запропоновану Методику-програму одержано рецензії д.ю.н., професора О.П. Віхрова та к.ю.н., с.н.с. О.О. Ашуркова. Рецензенти зазначають високий науковий і прикладний характер наукового дослідження й те, що зміст Методики-програми повною мірою розкриває обрану для дослідження проблематику, у зв’язку з чим запропоновану методику дослідження теми НДР «Правові засади регіоналізації державного управління економікою» рекомендовано схвалити.
Під час розгляду рукопису другої частини брошури «Реалізація інтеграційного вибору України: правові проблеми, можливі ризики та наслідки» з доповіддю виступив н.с. О.Ю. Ілларіонов.
Представлена на розгляд вченої ради брошура є збіркою аналітичних матеріалів, які було розроблено співробітниками Інституту протягом грудня 2013 – березня 2014 рр. у межах підготовки до розгляду органами державної влади України можливих переваг і ризиків для економіки країни відповідно до вибору інтеграційного вектору на останньому етапі підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом і його державами-членами. Збірка складається з матеріалів, присвячених правовим аспектам входження України до Світової організації торгівлі (розділ 1), аналізу окремих глав Розділів 4 і 5 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони (енергетика, державні закупівлі, державна допомога, добувна і металургійна промисловість, екологія), пропозицій до тексту Угоди з коментарями до окремих статей (розділ 3) й ін.
Рецензентами дослідження – д.ю.н., професором О.П. Віхровим і к.ю.н., с.н.с. М.М. Дутовим зазначено, що брошура, що складена з аналітичних матеріалів, підготовлених на замовлення Відділення економіки НАН України, становить інтерес для наукових кіл, відображає здобутки порівняльно-правових досліджень представників науки господарського права, відповідає вимогам до такого різновиду видань та може бути рекомендована до друку.
На завершення засідання директор Інституту – д.ю.н., професор, Заслужений юрист України, член-кор. НАПрН України В.А. Устименко довів до відома членів вченої ради та присутніх низку питань організаційного характеру.
Так, приємною новиною для всіх стало те, що згідно з рішенням НАН України для розміщення Інституту було додатково виділено окреме приміщення в Інституті механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України, що розташоване за адресою: 03057, м. Київ, вул. Желябова, 2. На теперішній час нагальним є питання щодо прилаштування приміщення для розміщення та роботи співробітників інституту (виділення будматеріалів, меблів, оргтехніки тощо). Отже, все подальше потребуватиме активної участі всіх співробітників у створенні робочої атмосфери та умов для повноцінної наукової діяльності на новому місці.
Корисною та цікавою для наукових працівників також стала інформація про результати міжнародної конференції «Альтернативне вирішення спорів як локаційний фактор у глобальній конкуренції – у фокусі Німеччина, Польща та Україна», що відбулася 18 – 19 листопада 2014 р. в Інституті права країн Східної Європи (м. Мюнхен, Німеччина). Під час роботи конференції, що тривала два дні, основну увагу було приділено обговоренню питань, які стосуються ролі суддівства у міжнародному арбітражі, в тому числі очікування по відношенню до суддівства з точки зору арбітражної практики, коли арбітраж постає як локаційний фактор у глобальній конкуренції між судовою та економічною системами. У контексті процедури альтернативного розв’язання спорів і медіації було розглянуто угоду про асоціацію з Європейським Союзом як орієнтир для України, а також визначено перспективи процедур альтернативного розв’язання спорів (ADR) у межах системи господарського правосуддя в Україні. Під час круглого столу на тему «Медіація в Німеччині, Польщі та Україні», що став заключною частиною конференції, предметом обговорення були сучасний розвиток, перспективи та майбутнє альтернативного розв’язання спорів.
Як розповів Володимир Анатолійович, участь у конференції дозволила безпосередньо ознайомитися з напрацюваннями вчених і практиків зарубіжних країн, у тому числі в галузі міжнародного арбітражу, альтернативного розв’язання спорів і медіації, а відтак – і налаштуватися на нові орієнтири у напрямі подальшого вдосконалення господарсько-процесуального законодавства.
Також до відома учасників засідання було доведено вимоги нормативно-правових актів, зокрема Постанов Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» та від 7 листопада 2014 р. № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» (стосовно здійснення реєстрації та одержання відповідних довідок співробітниками інституту, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції), а також Розпорядження Президії НАН України від 19 листопада 2014 р. № 704 «Про виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595».
Інформацію підготував:
старший науковий співробітник відділу
проблем модернізації господарського права та законодавства
к.ю.н., с.н.с. І.В. Кременовська