– Якщо не ми, то хто? – доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України Олег Подцерковний, який спробував свої сили не тільки в редагуванні, але й у написанні статей на “Вікіпедії”, передає нам естафету.

Господарський кодекс Бельгії

Господарський кодекс Королівства Бельгія або Кодекс господарського права Бельгії – (англ. Code of Economic Law; фр. Code de droit économique; нід. Wetboek van Economisch Recht; нім. Wirtschaftsgesetzbuch) – кодифікований законодавчий акт Королівства Бельгія, прийнятий 28 лютого 2013 року, що систематизував основні законодавчі правила у сфері “господарського права», як-от загальний статус компаній, законодавство про конкуренцію, захист прав споживачів, безпеку продуктів та послуг, господарські контракти, електронну комерцію, банківську справу та фінанси, электронну коммерцію, право промислової власності, провадження у спеціалізованих комерційних судах тощо.

Кодес набрав чинності 21 травня 2014 року.

Цілі кодексу[ред. • ред. код]

Законодавець Бельгії передбачив три основні цілі в Кодексі.

Це гарантування:

• свободи підприємництва,

• справедливості господарських операцій і

• захист прав споживачів.

Історія прийняття[ред. • ред. код]

Ідея модернізації господарського законодавства та розробки кодексу виникла у 2006 році після роботи «круглого столу», організованого Міністерством економіки Бельгії за участі вчених (економістів та експертів з правових питань) та громадських організацій.

При модернізації бельгійського господарського законодавства перед розробниками було поставлено завдання:

• проаналізувати господарське законодавство

• запропонувати проект кодифікованого акту замість розрізненого набору правил, розташованих у численних законах та королівських указах.

Потреби завадити “нормативній інфляції” (inflation normative), необхідність “сприяти інтеграції бельгійської господарського права в концепт європейського права”, а також “дати чітке уявлення про роль державної влади в регуляції економічної активності та визначити, які інструменти вона має,” зазначаються серед основних причин прийняття Кодексу у доповіді Міністерства економіки Бельгії^[1].

Структура Кодексу[ред. • ред. код]

Кодекс складається з вісімнадцяти книг.

• КНИГА I. Визначення

• Книга II. Загальні засади

• Книга III. Свобода заснування, надання послуг та загальних зобов’язань компаній

• Книга IV. Захист конкуренції

• Книга V. Конкуренція та ціноутворення

• Книга VI. Ринкові методи та захист прав споживачів

• Книга VII. Платіжні та кредитні послуги

• Книга VIII. Якість продуктів та послуг

• КНИГА IX. Безпека продуктів и та послуг

• КНИГА X. Контракти комерційних агентств, контракти ділового партнерства та переддоговірні контракти

• КНИГА XI. Інтелектуальна власність

• КНИГА XII. Право електронного господарсювання

• КНИГА XIII. Консультування

• КНИГА XIV. Ринкові методи та захист прав споживачів у професійному середовищі

• КНИГА XV. Примусове виконання

• КНИГА XVI. Альтернативне вирішення спорів для споживчих конфліктів

• КНИГА XVII. Провадження у спеціалізованому суді

• КНИГА XVIII. Інструменти кризового управління.

Примітки[ред. • ред. код]

Джерела[ред. • ред. код]

• Codification de la législation économique
• Текст кодексу французькою мовою
• Текст кодекс нідерландською мовою
• Thirion Nicolas. Le Code de droit économique: principales innovations – Primento, 2015 – Group Larcier s.a. – 288 р.