7 липня 2015 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України відбувся захист дисертаційного дослідження Опанасенко Олени Володимирівни за темою: «ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ОРЕНДИ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ» зі спеціальності 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право.
Під час свого виступу Олена Володимирівна зазначила, що відносини оренди майна виробничо-технічного призначення є поширеним явищем у сфері суспільного виробництва нашої держави: з одного боку, передача в оренду засобів виробництва є альтернативним способом управління капіталом, з іншого – оренда основних фондів для багатьох підприємців є оптимальним варіантом вирішення організаційно-господарських завдань. Ефективність оренди та ступінь її впливу на розвиток економіки держави значною мірою зумовлюється повнотою правового регулювання цієї сфери відносин, а також можливістю вжиття заходів щодо вдосконалення правотворчої роботи та усунення суперечностей у правозастосовній практиці. Зокрема, як свідчить практика правозастосування, орендні відносини у сфері господарювання не позбавлені певних недоліків, пов’язаних з наявністю колізій під час здійснення державної реєстрації права оренди будівель або інших капітальних споруд (їх частин), відсутністю належних гарантій забезпечення права орендаря на відшкодування завданих збитків у разі відмови орендодавця від надання майна в оренду, недосконалістю правових норм, що визначають порядок здійснення прав та обов’язків сторонами договору оренди тощо.
Правове регулювання відносин оренди в силу давності виникнення самого правового інституту є одним з найрозвиненіших, що однак, не позбавляє його певних недоліків та прогалин. Зокрема, на даний час законодавча основа відносин оренди представлена Господарським (далі – ГК України) та Цивільним (далі – ЦК України) кодексами України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Втім невирішеною залишається ціла низка вагомих питань, у тому числі, щодо уточнення визначення поняття та ознак оренди майна, суб’єктно-об’єктного складу орендних правовідносин, режиму правового регулювання відносин оренди, способів захисту прав та законних інтересів сторін договору оренди тощо.
Науковий керівник – ІЗАРОВА ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти:
ДЖАБРАІЛОВ РУСЛАН АЯТШАХОВИЧ – доктор юридичних наук, доцент, заступник завідувача відділу проблем модернізації господарського права та законодавства Інституту економіко-правових досліджень НАН України
СЕРЕБРЯКОВА ЮЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА – кандидат юридичних наук, доцент, головний консультант відділу узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України
Дисертацію присвячено обґрунтуванню напрямів удосконалення правового регулювання орендних відносин у сфері господарювання.
У дисертації систематизовано наукові підходи до розуміння сутності оренди та виявлено особливості її господарсько-правової регламентації. Уточнено поняття оренди майна із виявленням її кваліфікуючих ознак. Проаналізовано нормативно-правову базу відносин оренди у сфері господарювання та розроблено пропозиції щодо усунення окремих недоліків. Визначено видову характеристику договору оренди з розробкою пропозицій щодо уточнення його кваліфікуючих ознак. Проаналізовано та уточнено суб’єктно-об’єктний склад орендних правовідносин. Розроблено пропозиції з уточнення окремих положень законодавства України, що визначає основні обов’язки сторін договору оренди. Розглянуто та конкретизовано способи захисту прав сторін у правовідносинах оренди майна. Виявлено особливості застосування окремих оперативно-господарських та штрафних санкцій в орендних правовідносинах.
Також на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України відбувся захист дисертаційного дослідження Гусь Аліни Володимирівни за темою: «ПРАВОВИЙ РЕЖИМ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ У СКЛАДІ МАЙНА ДЕРЖАВНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ» зі спеціальності 12.00.04 – господарське право,господарсько-процесуальне право.
Аліна Володимирівна зазначила, що активізація науково-технічного співробітництва України з Європейським Союзом відповідає інноваційному вектору розвитку економіки знань, відкриває шлях до підвищення якості життя українського суспільства. Важливою ланкою названого процесу є створення інноваційної продукції, ефективне використання нових ідей, винаходів і наукових відкриттів з подальшою їх комерціалізацією. Сьогодні назріла необхідність узагальнення досвіду формування та використання нематеріальних активів у господарській діяльності вищих навчальних закладів з метою розробки правового механізму забезпечення їх фінансової автономії у період активного інноваційного розвитку.
У сучасних умовах використання нематеріальних активів відбувається у всіх сферах господарської діяльності, зокрема, в інноваційній. Закріплена Законом України «Про вищу освіту» можливість комерційного використання вищими навчальними закладами нематеріальних активів, зокрема, шляхом їх внесення до статутного капіталу створених ними інноваційних структур різних типів, має важливе значення для регламентації та розвитку їх інноваційної діяльності. Разом з тим, аналіз практики застосування відповідних положень Закону України «Про вищу освіту», судової практики дозволяє виявити наявність системних прогалин у правовому регулюванні та доцільність подальшого удосконалення правового режиму нематеріальних активів державних вищих навчальних закладів.
Недостатньо уваги приділялось регулюванню нематеріальних активів у складі майна і з боку науки цивільного права, що призвело до фрагментарності у дослідженні особливостей правового режиму цього виду майна, хоча вони є суттєвими. Цілком зрозуміло, що у світлі закріплення Господарським кодексом України нематеріальних активів у складі майна суб’єктів господарювання такий стан речей неможливо визнати задовільним.
Науковий керівник – УСТИМЕНКО ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ,
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, Заслужений юрист України, директор Інституту економіко-правових досліджень НАН України
Офіційні опоненти:
РЄЗНІКОВА ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА – доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ДАВИДЮК ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ – кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» МОН України
Дисертацію присвячено комплексному аналізу правового режиму нематеріальних активів у складі майна державних вищих навчальних закладів. Проведено періодизацію еволюції законодавства щодо нематеріальних активів в Україні. Розкрито зміст і запропоновано авторське визначення поняття нематеріальних активів. Обґрунтовано трактування сутності нематеріальних активів як правової категорії і об’єкта регулювання, насамперед, господарського права. Запропоновано класифікацію учасників відносин щодо нематеріальних активів. Доведено, що державний вищий навчальний заклад є учасником відносин публічної власності, а нематеріальні активи, що входять до структури його майна, є її елементом. Сформульовано визначення комерціалізації прав на об’єкти інтелектуальної власності та її форм. Визначено, що нематеріальні активи мають складну та багаторівневу структуру. Викладено сутнісно-змістову основу поняття нематеріальних активів державних вищих навчальних закладів. Сформульовано пропозиції з удосконалення чинного законодавства України щодо визначення нематеріальних активів та порядку використання їх у засновницькій діяльності.