4 вересня 2015 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України відбувся захист дисертаційного дослідження Міньковського Станіслава Володимировича за темою: «РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ БОРЖНИКА У ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА» зі спеціальності 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право.
Під час свого виступу Станіслав Володимирович зазначив, що підвищена увага держави до регулювання відносин неспроможності (банкрутства) є загальносвітовою тенденцією. Зазнавши на протязі свого історичного розвитку суттєвої трансформації, інститут банкрутства використовується як індикатор рівня розвитку та організації національної економіки та сприяє очищенню з терен економічного простору неефективно господарюючих суб’єктів. Разом з тим, наявність судових процедур банкрутства як головного механізму відновлення платоспроможності боржників та задоволення вимог кредиторів створюють практичні проблеми у відносинах банкрутства, які недобросовісні боржники та окремі кредитори використовують як інструмент перерозподілу власності, рейдерства та уникнення від проведення розрахунків з кредиторами, що впливає на економічну систему країни в цілому, знижуючи інвестиційну привабливість національної економіки. Нерідко передбачених важелів правового регулювання виявляється недостатньо для того, щоб реально забезпечити своєчасне відновлення платоспроможності боржника, від чого часто страждають і інтереси кредиторів. З іншого боку, невеликі неплатоспроможні суб’єкти господарювання, навпаки, переобтяжені законодавчими вимогами щодо процедури розпорядження майном боржника, і мають потребу в її спрощенні.
У процесі застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закону про банкрутство) виявилось, що нормативна база, яка регулює розпорядження майном боржника як судову процедуру банкрутства, потребує вдосконалення, оскільки не закладає достатніх умов для захисту майнових інтересів конкурсних, поточних та заставних кредиторів, а для боржника за допомогою системи заходів нагляду та контролю не створює правових підстав для подальшого відновлення його платоспроможності. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 р., який почав діяти з 19.01.2013 р., Закон про банкрутство було викладено у новій редакції, проте у цій редакції Закону не всі проблемні питання отримали своє остаточне вирішення. Законотворча діяльність щодо вдосконалення правового регулювання відносин банкрутства є активною, але, на жаль, недостатньо супроводжується науковою розробкою правового змісту нормативного матеріалу і єдиною судовою практикою правозастосування Закону про банкрутство.
Науковий керівник
Грудницька Світлана Миколаївна, доктор юридичних наук, професор, завідувачка сектору відділу проблем господарсько-правового забезпечення економічної безпеки держави (Інститут економіко-правових досліджень НАН України)
Офіційні опоненти:
Радзивілюк Валерія Вікторівна, доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри господарського права (Київський національний університет імені Тараса Шевченка)
Ільющенко Ганна Володимирівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного та господарського права (ДВНЗ «Національний гірничий університет» МОН України).
У роботі досліджено історичні аспекти формування інституту розпорядження майном боржника у відносинах неспроможності та його стану на сучасному етапі, проведено періодизацію його розвитку. Виявлено мету, функції розпорядження майном боржника та систематизовано його особливості. Досліджено заходи забезпечення вимог кредиторів, захист майнових інтересів кредиторів у судовій процедурі розпорядження майном боржника, обґрунтовано пропозиції і рекомендації щодо удосконалення відповідного законодавства та практики правозастосування. Проаналізовано правове положення учасників процедури розпорядження майном боржника та обґрунтовано пропозиції з його удосконалення. Проведено аналіз господарсько-процесуальних норм у процедурі розпорядження майном боржника та розроблено пропозиції з удосконалення законодавства. Досліджено розпорядження майном боржника як стадію провадження у справі про банкрутство, визначено її етапи, особливості та шляхи оптимізації.
Також на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України відбувся захист дисертаційного дослідження Хрімлі Катерини Олександрівни за темою: «ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ» зі спеціальності 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право.
Катерина Олександрівна зазначила, що торговельні відносини посідають важливе місце в системі економіки України, оскільки забезпечують зв’язок між виробником і споживачем. Сучасний стан економіки України свідчить про необхідність упровадження ефективних новітніх тенденцій розвитку торговельних відносин, що наразі існують у світі. Підписання договору про асоціацію з Європейським Союзом (далі ЄС) та реалізація курсу на інтеграцію України у світовий економічний простір потребують аналізу правового регулювання господарсько-торговельної діяльності та приведення національного законодавства України у відповідність до стандартів ЄС.
Термін «господарсько-торговельна діяльність» є досить новим для українського законодавства та юридичної науки. Уперше його було використано у Господарському кодексі України, який набув чинності у 2004 р. та заклав основні засади правового регулювання здійснення господарсько-торговельної діяльності. Разом з тим, Цивільний кодекс України також містить норми права, які регулюють господарсько-торговельну діяльність, але ряд норм Цивільного кодексу України не узгоджено з нормами Господарського кодексу України.
На практиці з’явились нові учасники господарсько-торговельних відносин, такі як: торговий дім, рітейлери, інтернет-магазини та ін., специфіка діяльності яких не відображена належним чином у законодавстві України. Тому існуюче наразі правове регулювання господарсько-торговельної діяльності є неповним, суперечливим і потребує вдосконалення.
Науковий керівник
Зельдіна Олена Романівна, доктор юридичних наук, професор, завідувачка сектору проблем реалізації господарського законодавства (Інститут економіко-правових досліджень НАН України)
Офіційні опоненти:
Рєзнікова Вікторія Вікторівна, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри господарського права (Київський національний університет імені Тараса Шевченка)
Селіванова Ірина Анатоліївна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри господарського права (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого МОН України).
Дисертацію присвячено дослідженню правового регулювання господарсько-торговельної діяльності в Україні. Уточнено поняття господарсько-торговельної діяльності шляхом визначення її як самостійного виду господарської діяльності, спрямованого на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, що здійснюють суб’єкти господарювання незалежно від форм власності за плату на професійних засадах. Досліджено форми господарсько-торговельної діяльності. Запропоновано періодизацію правового регулювання господарсько-торговельної діяльності з виокремленням п’яти етапів і надано їм характеристику. Розглянуто нормативно-правове регулювання господарсько-торговельної діяльності в Україні та запропоновано класифікацію умов здійснення господарсько-торговельної діяльності на загальні й спеціальні. Проаналізовано досвід правового забезпечення господарсько-торговельної діяльності у зарубіжних країнах і запропоновано напрями його використання для удосконалення законодавства України. Досліджено судову практику розгляду спорів, пов’язаних із здійсненням господарсько-торговельної діяльності. Узагальнено напрями адаптації законодавства України до законодавства ЄС, щодо: якості та технічного регулювання; порядку здійснення господарсько-торговельної діяльності; захисту прав споживачів. Обґрунтовано напрями удосконалення законодавства про господарсько-торговельну діяльність.
