28 вересня 2015 р. на спільному засіданні відділів проблем модернізації господарського права та законодавства та проблем господарсько-правового забезпечення економічної безпеки держави відбулося обговорення дисертаційної роботи Олега Дучала на тему «Правове регулювання обігу заставної в сфері господарювання», виконаної в Інституті економіко-правових досліджень НАН України і поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право.
– На сучасному етапі в Україні, як у переважній більшості країн з перехідною економікою, – зазначив у своєму виступі Олег Федорович, –потреба суб’єктів господарювання у кредитуванні перевищує власні фінансові можливості банків. Застосування банками традиційних способів вирішення проблеми нестачі коштів шляхом їх позичання у інших банків або об’єднання з ними у консорціуми стримується їх невпевненістю у поверненні кредиту позичальником та відсутністю ефективного механізму компенсації збитків від неналежного виконання зобов’язання. За цих умов набуває актуальності розвиток інших інструментів залучення фінансових ресурсів, насамперед, шляхом випуску і продажу цінних паперів, забезпечених активами, чільне місце серед яких посідає заставна.
Впровадження заставних у господарську діяльність та належне правове забезпечення їх обігу у господарському обороті сприятиме підвищенню капіталізації ресурсів, забезпеченню ефективного використання вільних грошових коштів, зниженню ризиків отримання кредитором збитків у випадках неналежного виконання позичальником кредитного зобов’язання.
Правове забезпечення обігу заставних здійснюється Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України «Про іпотеку», «Про цінні папери та фондовий ринок» та іншими нормативно-правовими актами. Проте, враховуючи відносну «молодість» заставних для вітчизняного господарського обороту, відповідному законодавству притаманний високий ступінь неузгодженості з нормами інших законодавчих актів, насамперед, що регламентують відносини у сфері випуску цінних паперів, звернення стягнення у разі порушення стороною зобов’язань та ін. Окремі відносини, що виникають на тому чи іншому етапі «життєвого циклу» заставної, не отримали правової регламентації, що ускладнює функціонування ринку заставних в Україні.
У роботі досліджується правове забезпечення господарського обігу іпотечних заставних в Україні.
В першому розділі роботи проведено дослідження поняття та значення заставної в господарському обігу України, зроблено аналіз форми та змісту заставної. Виділено кваліфікуючі ознаки іпотечної заставної. Обґрунтовано віднесення заставної до ордерного цінного паперу. Доведено, що заставна може випускатися по тим договорам іпотеки, що забезпечують виконання зобов’язань з оплати товару, робіт, послуг; з повернення кредитів, позик, інших зобов’язань зі сплати коштів. Зазначено, що іпотечним правовідносинам притаманні ознаки як речово-правових, так і зобов’язально-правових відносин. Визначено, що прообразом сучасної заставної можна вважати нідерландські колоніальні сертифікати і заставні листи Сілезського ландшафту. На сьогодні найбільш розвитими системами іпотечного кредиту є американська і німецька системи. Досліджено форму та зміст заставної та уточнені вимоги щодо обов’язкових реквізитів. Проведено аналіз законодавства щодо можливості визначення в заставній основного зобов’язання в іноземній валюті. Доведено необхідність встановлення принципу пріоритету положень договору іпотеки перед положеннями заставної.
У другому розділі систематизовано порядок видачі та анулювання заставної. Визначено особливості обігу іпотечних заставних за участю підприємства державного та комунального сектора. Обґрунтовано наділення державних реєстраторів Державного реєстру прав на нерухоме майно повноваженнями з видачі оформленої заставної іпотекодержателю після проведення державної реєстрації заставної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Запропоновано процедуру анулювання заставної. Визначено суб’єктний склад відносин, пов’язаних із заставною. Визначено особливості участі підприємств державного та комунального сектора економіки у правовідносинах з видачі заставних. Обґрунтовано необхідність реформування чинного законодавства, що регулює діяльність державних та комунальних підприємств. Запропоновано класифікацію способів рефінансування по критерію наслідків.
У третьому розділі роботи запропоновано вдосконалення чинного законодавства з метою забезпечення можливості звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виявлені основні проблемні питання при зверненні стягнення на предмет іпотеки. Обґрунтовано, що право ЄС не виключає наявності в національному законодавстві мати норму про договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому у власність предмета іпотеки.
Науковий керівник – д.ю.н., с.н.с. Г.Д. Джумагельдієва. Рецензентами цього дослідження виступили д.ю.н., доцент Р.А. Джабраілов і к.ю.н., доцент Н.В. Щербакова.
За підсумками обговорення присутніми було позитивно оцінено результати дослідження та рекомендовано його для подальшого захисту.