Освітня асамблея – це започаткований завзятою студентською молоддю проект, який успішно реалізовується з 2014 року та охоплює освітні заходи, лекції, тренінги з різних галузей гуманітарних наук, презентації інноваційних проектів, книжок, а також кінопокази.
Проект покликаний підвищити обізнаність молоді з актуальних проблем історії власного українського народу, інтерес до суперечливих питань сучасних наук, загальний рівень обізнаності в галузях історії, політології, філософії, журналістики, державної структури. Це надає можливість молоді отримати нові знання, а також познайомитися з видатними особистостями сучасності.
Заходи щодо реалізації проекту включають, передусім, просвітницьку діяльність:
лекції відомих представників націоналістичного руху, громадських активістів, філософів, політологів та науковців;
презентаційні лекції нових інноваційних проектів, навчальні лекції з журналістики, роботи з державними установами;
покази історичних та сучасних фільмів;
презентації книжок українських авторів.
Проект має значний соціальний попит, а правильно підібрані теми та гості забезпечують аншлаг на заходах. Станом на сьогодні проект розвивається у м. Києві, проте його реалізатори мають бачення розвитку по різним регіонам України. Також проект має значну цінність для учасників бойових подій на Сході України, оскільки вони беруть участь у заходах як гості, так і просто як слухачі.
12 січня 2016 року на запрошення організаторів вчений секретар Інституту к.ю.н., с.н.с. Ірина Кременовська провела тематичну лекцію «Альтернативна енергетика і ситуація на енергоринку України». Для участі у заході зареєструвалися і прибули понад 70 слухачів, серед яких було чимало представників студентської молоді, а також науковців і фахівців-практиків. Лекцію також відвідали й аспіранти Інституту економіко-правових досліджень НАН України – Семен Яценко та Олексій Святогор.
Під час лекції Ірина Кременовська розповіла про основні напрями досліджень Інституту, зокрема в частині господарсько-правового забезпечення енергетичної безпеки держави, та окремо було висвітлено питання правового регулювання розвитку альтернативної енергетики в Україні, розрахунку реальної вартості «зеленої» електроенергії, тарифоутворення, а також усунення прогалин у чинному законодавстві для усунення корупційних чинників у функціонуванні галузі задля її подальшого повноцінного розвитку.
– Останнім часом у середовищі політиків, науковців і представників бізнес-кіл дедалі більш популярною і, певною мірою, знаковою стає проблематика виробництва та використання електроенергії з альтернативних (відновлювальних) джерел, – зазначила Ірина Кременовська, – попри це, залишається нерозв’язаною основна проблема, що перешкоджає повноцінній реалізації державою запланованих нею реформ в енегетичній галузі: ця проблема полягає у надзвичайно низькому рівні наукових і практичних знань громадських утворень та інституцій (населення, фахівців, підприємців, посадових осіб державних контролюючих органів) у сфері енергетики взагалі та альтернативної (відновлювальної) енергетики зокрема.
«Зелена» (відновлювальна, альтернативна) енергетика в ідеологічному та емоційному розумінні останніми роками стала настільки привабливою, що достатньо лише використовувати цей популярний бренд, спекулюючи ним як завгодно, аби повністю зняти критичне сприйняття існуючої проблеми з боку суспільства. Це, своєю чергою, не дозволяє приймати виважені та повною мірою обґрунтовані управлінські рішення з питань регулювання процесу виробництва та застосування альтернативної енергетики.
Використання лектором роздаткового матеріалу надало всім слухачам можливість долучитися до розрахунків, осягнути масштаби обсягів виробництва та скласти для себе повне уявлення про ситуацію, що склалася на енергоринку України.
Статистичні узагальнені показники щодо структури за обсягом і вартістю електричної енергії, що була куплена оптовим постачальником електричної енергії – ДП «Енергоринок» у виробників електричної енергії та продана енергопостачальникам, для кожного із джерел енергії (відомості за 2014 рік):
| Первинні енергоносії | Частка в обсягах електричної енергії | Частка у вартості електричної енергії |
| Атомні електростанції (АЕС) | 50,09% | 26,58% |
| Генеруючі компанії теплових електростанцій (ГК ТЕС) | 37,41% | 50,72% |
| Гідроелектростанції (ГЕС) (крім малих) | 5,32% | 3,20% |
| Теплоелектроцентраль (ТЕЦ) | 5,98% | 12,86% |
| Гідроелектростанції (ГЕС) (малі) | 0,15% | 0,49% |
| Вітряні електростанції (ВЕС) | 0,70% | 2,22% |
| Сонячна енергія | 0,29% | 3,72% |
| Біомаса | 0,04% | 0,13% |
| Інші | 0,02% | 0,08% |
| Всього | 100,00% | 100,00% |
Прогнозні обсяги виробництва енергії з відновлювальних джерел:
| 2010 | 2013 | 2020 | 2030 | 2035 | |
| ВЕС, СЕС та малі ГЕС | 0,1 | 0,5 | 0,7 | 3,0 | 3,5 |
| ГЕС | 4,6 | 5,0 | 5,4 | 5,7 | 6,0 |
| Теплова енергія довкілля (теплонасосні технології) | 3,0 | 4,5 | 12,0 | 26,0 | 35,0 |
| Енергія з інших відновлювальних джерел, у т.ч.: | 3,7 | 4,1 | 7,2 | 12,6 | 15,9 |
| Сільськогосподарська біомаса (відходи сільського господарства – солома, лузга соняшників тощо) | 1,0 | 1,3 | 2,0 | 3,0 | 4,5 |
| Дрова, відходи лісового господарства та деревообробної промисловості | 2,2 | 2,3 | 3,5 | 5,4 | 5,6 |
| Біогаз у сільському господарстві, побуті та ЖКГ | 0,2 | 0,2 | 0,5 | 1,5 | 2,0 |
| Біопальне (біоетанол та біодизель) | 0,1 | 0,1 | 0,6 | 1,0 | 1,2 |
| Сонячна енергія (теплові колектори) | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,5 | 1,1 |
| Утилізація сміття | 0,1 | 0,1 | 0,5 | 1,2 | 1,5 |
| Всього | 11,4 | 14,1 | 23,5 | 47,3 | 60,4 |
| % від загального обсягу споживання | 6,0 | 6,9 | 11,3 | 19,7 | 24,7 |
Найбільший інтерес присутніх викликали відомості щодо аналізу «чистих» показників обсягів виробленої електричної енергії з альтернативних джерел у річній перспективі, а саме за попередній і поточний роки за інформацією, одержаною від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП):
| Період | Загальний обсяг виробництва електроенергії, тис. кВт⋅год / сума, грн. | Альтернативні джерела: % у загальному виробництві / обсяг виробництва, тис. кВт⋅год | Альтернативні виробники: % від загальної «каси» енергоринку / сума, грн. | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | |||
| Вересень 2014 | 11 622 086 | 7 654 617 359 | 1,53 | 177 818 | 8,97 | 686 968 055 |
| Жовтень 2014 | 13 555 047 | 9 352 019 403 | 1,29 | 174 860 | 6,40 | 598 931 329 |
| Листопад 2014 | 14 471 010 | 10 241 310 912 | 1,00 | 144 710 | 3,91 | 401 448 310 |
| Грудень 2014 | 15 345 374 | 11 303 041 230 | 1,00 | 153 453 | 3,47 | 395 294 575 |
| Січень 2015 | 15 035 959 | 10 590 720 625 | 1,00 | 150 359 | 3,74 | 410 000 089 |
| Лютий 2015 | 13 332 455 | 8 814 782 788 | 1,14 | 151 990 | 5,01 | 467 355 961 |
| Березень 2015 | 13 784 824 | 10 912 291 640 | 1,40 | 192 987 | 7,48 | 839 754 724 |
| Квітень 2015 | 12 207 135 | 10 508 124 453 | 1,54 | 187 990 | 11,17 | 1 188 955 124 |
| Травень 2015 | 10 702 370 | 8 658 891 762 | 1,36 | 145 552 | 12,49 | 1 082 423 604 |
| Червень 2015 | 10 526 583 | 8 683 830 173 | 1,17 | 123 161 | 10,48 | 936 661 090 |
У першому стовпці послідовно зазначено звітний (обліковий) період, місяць і рік.
У другому стовпці наведено показники місячного обсягу виробництва та відпуску в оптовий ринок електроенергії (ОРЕ), а також суму (загальну вартість) електричної енергії, що її вироблено всіма виробниками.
У третьому стовпці зазначено складову електроенергії, що вироблено альтернативними виробниками – відсоток від загального обсягу, а також показники обсягу в кВт⋅год: останній показник визначено за результатами арифметичних підрахунків – шляхом множення обсягу загального виробництва на відсоток в обсязі для альтернативних виробників.
У четвертому стовпці зазначено відсоткову складову альтернативних виробників щодо одержання ними коштів із загального обсягу, а також суму коштів, яку було нараховано за вироблені ними обсяги електричної енергії.
Таким чином, читаємо перший рядок: у вересні 2014 року загалом усі виробники в Україні виробили 11 622 086 кВт⋅год електричної енергії на суму 7 654 617 359 грн.; із загального обсягу частка альтернативних виробників складала 1,53%, в «чистому» обсязі це становить 177 818 тис. кВт⋅год; при цьому альтернативні виробники одержали з енергоринку 8,97% грошових коштів на суму 686 968 055 грн.
Аналіз наведених показників дає можливість прослідкувати таку загальну тенденцію: у загальному («чистому») обсязі виробництва електроенергії частка обсягу електроенергії з альтернативних джерел протягом минулого року практично не зазнавала істотних змін.
Наприклад, у вересні 2014 р. обсяг виробництва «зеленої» електроенергії склав 177 818 тис. кВт⋅год, у жовтні 2014 р. – 174 860 тис. кВт⋅год, але вже у листопаді 2014 р. порівняно з жовтнем було вироблено лише на 10% менше, тобто 144 710 тис. кВт⋅год. Подібне зменшення (коливання) є практично нікчемним, неістотним, однак причини такого коливання практично не піддаються логічному поясненню. Тим більше, це складно пояснити з огляду на те, що у грудні 2014 р. було вироблено вже 153 453 тис. кВт⋅год, у січні 2015 р. – 150 359 тис. кВт⋅год, у лютому – 151 990 тис. кВт⋅год, а вже у березні обсяг виробництва «зеленої» електроенергії зростає до 192 987 тис. кВт⋅год, та у квітні, відповідно, цей обсяг становив 187 990 тис. кВт⋅год.
Законом України «Про альтернативні джерела енергії» [4] у ст. 10 визначено, що використання альтернативних джерел енергії має певні особливості, зокрема зумовлені природними умовами, а саме:
– залежністю від атмосферних та інших умов довкілля;
– наявністю біомаси, кількість якої залежить від обсягів щорічних урожаїв;
– періодичністю природних циклів, внаслідок чого виникає незбалансованість виробництва енергії.
Однак на практиці, як показують наведені вище офіційні дані та визначені нами показники, рівень виробництва електричної енергії з альтернативних джерел є практично незмінним. Показники коливання, що також було виявлено, є незначними й такими, що не можуть мати системного пояснення з огляду на жодні природні чинники та фактори. Так, протягом зимових місяців 2014 р. обсяги виробництва істотно перевищували обсяги виробництва у травні та червні 2015 р. (у червні 2015 р. сонячна активність була явно вищою, аніж активність зимових місяців), а протягом березня та квітня 2015 р. («демісезонні» місяці) обсяги виробництва сягали максимального значення (при тому, що протягом цих місяців сонячна активність ще не досягала найбільшого значення, і так само не було передумов для використання інших «альтернативних» джерел).
Чому ж так відбулося і чим можна пояснити таку алогічність і відсутність системного підходу під час виробництва та продажу електричної енергії з альтернативних джерел? Пояснення, на наш погляд, можна знайти, аналізуючи інші показники наведеної нами таблиці, зокрема, другий та четвертий вертикальні рядки.
Так, не можна не помітити, що для виробників «зелені» тарифи є надзвичайно привабливими та «цінними». Наприклад, якщо взяти дані за вересень 2014 р., то середня ринкова ціна електроенергії буде становити 658,63 грн. за 1 тис. кВт⋅год. (визначається діленням загальної суми (7 654 617 359 грн.) на вироблений обсяг (11 622 086 тис. кВт⋅год), або ж, за спрощеним обчисленням, – 65 коп. за 1 кВт⋅год.
За цей саме період вартість «зеленої» електроенергії визначається у сумі 3863,32 грн. за 1 тис. кВт⋅год (такі показники визначено шляхом поділу отриманої (нарахованої) вартості/суми (686 968 055 грн.) на загальний обсяг (177 818 тис. кВт⋅год), що, своєю чергою, за приблизними підрахунками, становить майже 3,9 грн. за 1 кВт⋅год.
Навряд чи може вважатися «ліричним відступом» і врахування (оцінка) таких показників: відповідно до постанови НКРЕКП № 220 від 26.02.2015 р. визначено тарифи (вартість) електричної енергії для споживачів (фізичних осіб) у розмірах: з 01 квітня 2015 р. до 31 серпня 2015 р. – 36,6 коп. за 1 кВт⋅год (за умови споживання обсягом до 100 кВт⋅год на місяць).
З 01 вересня 2015 р. відповідно до цієї ж постанови НКРЕКП тариф для цієї ж категорії населення становить вже 45,6 коп. за 1 кВт⋅год, тобто фізичні особи загалом споживають електричну енергію за вартістю, яка є істотно меншою за вартість виробництва (однак, у будь-якому випадку споживачі сплачують вартість електроенергії (в тому числі й «зеленої») у вартості товарів, робіт, послуг (продуктів харчування, одягу, проїзду тощо), оскільки на енергоринку досягається певний баланс.
Ще раз повернемось до наших розрахунків та наголосимо: усереднена вартість всієї виробленої електроенергії становить 65 коп. за 1 кВт⋅год, при цьому вартість «зеленої» становить 3,9 грн. за 1 кВт⋅год. Тобто, різниця становить більше ніж 6 разів (у середньому, «зелені» тарифи мають саме такий рівень «привабливості» та наповнення).
Таким чином, у вересні 2014 р., альтернативні виробники електроенергії, виробивши тільки 1,53 % від загального обсягу всієї електроенергії, претендували на отримання з Оптового ринку електричної енергії України 8,97 % від загальної «каси» (обсягу зібраних коштів). Такий стан справ, який може бути відверто охарактеризовано лише як безлад, пояснюється виключно загальними, поверхневими та емоційно забарвленими фразами про «ексклюзивність» альтернативної енергетики, її корисність, необхідність підтримки (за рахунок інших виробників та споживачів шляхом застосування системи дотацій) та про їх високу екологічність і перспективність.
З огляду на наведене виглядає дивною позиція регулятора у встановленні (визначенні) тарифів для виробників електричної енергії з альтернативних джерел. Зокрема 06 серпня 2015 р. НКРЕКП було ухвалено постанову № 2140 «Про встановлення на липень 2015 року тарифів на електричну енергію, продану в Оптовий ринок електричної енергії України виробникам, яким НКРЕКП встановила «зелений» тариф та додатковий платіж для компенсації недоотриманих коштів» [7], якою, зокрема, було встановлено «ексклюзивний» обсяг тарифів для таких виробників (зазначаємо вибірково), як «ТОВ «Акванова Гідроресурс» у сумі 12,69 грн. за 1 кВт⋅год (позиція 12 постанови), для ТОВ «Вінниця-енергосервіс» в сумі 13,00 грн. за 1 кВт⋅год (позиція 14 постанови), для ТОВ «Екосолар Інвест» у сумі 13,00 грн. за 1 кВт⋅год (позиція 19 постанови).
Для інших виробників було встановлено дещо «скромніший» тариф, зокрема, для ТОВ «Віндкрафт Україна» (позиція 1 постанови) він становить «лише» 4,96грн. за 1 кВт⋅год, для ТОВ «Сивашенергопром» (позиція 3 постанови) тариф сягає 6,09 грн. за 1 кВт⋅год, а для Березівської ГЕС ТОВ «Компанія Гідроенерго», позиція 72 рядок 1 постанови) тариф становить чомусь аж 5007,467628954 коп. за 1 кВт⋅год, тобто (округлено), більш ніж 50 гривень за 1 кВт⋅год.
Вбачається очевидною наявність суттєвого дисбалансу на енергоринку в частині встановлення і дотримання тарифів за умов неприхованого «підігрування» альтернативним виробникам, які в найкращі часи виробляють не більше 1-1,5% від загального обсягу електричної енергії, водночас претендуючи на одержання коштів у розмірі до 12% (або навіть більше) від зібраної загальної «каси».
І вже цим, на наш погляд, пояснюється дивна «сталість» та нециклічна послідовність обсягів виробленої електричної енергії (хоча з урахуванням сезонних коливань «зелене» виробництво мало б зазнавати змін за обсягами виробленої електричної енергії, адже цю особливість навіть зазначено нормативно – на законодавчому рівні): «зеленого» виробництва електричної енергії в Україні практично не існує. Точніше, виробництво «зеленої» (альтернативної, відновлювальної) енергії існує лише на папері, в уяві ласих до чужого добра спритників з числа нечесних чиновників, які під виглядом розвитку «зелених» технологій банально крадуть кошти у народу.
Саме завдяки штучно підтримуваному дисбалансу цінових позицій та тарифної політики і є сенс «балуватися» з альтернативними енергетичними технологіями (точніше, видимістю їх застосування).
Так, практично кожна особа за певної долі вдачі, нахабства та креативу може зголоситися (назватися) альтернативним виробником, про людське око встановити якесь обладнання (або і не встановлювати жодного, лише оголосивши, що «ось цей пристрій, винахід, доступ до якого ми, як власники винаходу, не надаємо нікому, виробляє електроенергію із альтернативних джерел») і надалі знімати на виході з обладнання показники відпущеної електроенергії, вимагаючи свою «долю», яка може становити від 4 грн. до 50 грн. за 1 кВт⋅год – залежно від досягнутих «домовленостей»).
При цьому ту ж електричну енергію, яка була облікована на виході потужностей виробника (на лічильнику) цей же виробник тут же «заводить», придбаваючи з мережі за звичайною ціною (або для фізичних осіб, або для промислових виробників, які сплачують (залежно від категорії, не більше, – округлено, – до 2 грн. за 1 кВт⋅год).
Саме тому, виходячи з аналізу показників виробництва, тарифної політики – «зелене» виробництво виявилося дивовижно сталим і постійним (що підтверджують наведені нами приклади), і незначні коливання можна пояснити або ж участю у виробництві декількох чесних виробників, яких ще не допустили до участі у шахрайських і корупційних схемах, або ж активністю контролюючих органів, у присутності яких здійснювати одномоментне придбання з мережі та «продаж» електроенергії як «зеленої» буде виглядати занадто нахабним.
«Зелений» бізнес є настільки прибутковим, що жодна торгівля людьми, органами, зброєю, наркотиками, виробництвом фальшивих грошей – як то кажуть, і поруч не стояла.
Усунути подібні зловживання можна лише за досягнення і дотримання єдиних стандартів і показників у частині ціноутворення (тарифної політики) на засадах чесності та розумності. У випадку, коли ціни будуть визначатися на ринкових засадах (без зайвого адміністрування) та будуть розумними і виваженими – зловживання просто втратять сенс. Допоки ж буде можливість крутійства навколо вартості продукції, коли залежно від статусу така продукція буде коштувати суми, які різнитимуться в декілька разів, буде ризик придбавати той саме обсяг товару на одному фрагменті ринку й одразу продавати його в рази дорожче, паразитуючи на економіці.
Подібні зловживання дискредитують саму ідею «зеленої» енергетики як таку і не створюють стимулу для її розвитку, адже навіщо розвивати щось нове у напрямі технічного прогресу, коли можна й надалі продовжувати штучно створювати видимість здійснення прибуткової діяльності й отримувати надприбутки, фактично нічого корисного не виробляючи.
Участь у заходах Освітньої Асамблеї залишила неповторні та приємні враження, адже тут сподобалося все – від теплої зустрічі та уважного ставлення до кожного гостя – до цікавих і слушних запитань від аудиторії.
Як зазначили організатори, лекція зібрала аншлаг. Навіть коли час, відведений для відповідей на запитання завершився, дискусія тривала й численні гості не розходилися, продовжуючи жваве обговорення.
Долучитися до співпраці з Освітньою Асамблеєю можуть всі співробітники та аспіранти Інституту: раз на два тижні організацією проводяться лекції, зустрічі та інші заходи з найрізноманітнішої тематики. Отже, на перспективу для висвітлення в такому форматі може бути обрано й результати окремих досліджень економіко-правового характеру, що їх напрацьовано нашою установою.