Програма, яка спільно фінансується Європейським Союзом та його країнами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією
| Партнер | Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон) |
| За підтримки | Європейської Комісії, Федерального міністерства економічної співпраці та розвитку (Німеччина), Міністерства закордонних справ Данії, Міністерства закордонних справ Естонії, Міністерства закордонних справ Польщі, Міністерства закордонних справ Швеції |
| Виконавці | Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, Шведське агентство з питань міжнародного співробітництва і розвитку (Sida) |
Мета: U-LEAD підтримує створення прозорої і підзвітної багаторівневої системи управління, яка реагуватиме на потреби громадян. Це передбачає (1) посилення спроможності ключових суб’єктів на національному, регіональному та місцевому рівнях з метою реалізації регіональної політики та реформи децентралізації, а також (2) вдосконалення адміністративних послуг на місцевому рівні для громадян України. Ці ключові напрямки відображаються у двох програмних компонентах:
компонент 1 (за реалізацію якого відповідає GIZ, стосується передусім координації та посилення спроможностей на вертикальному і горизонтальному рівнях на всій території України – від рівня громад до районного, обласного та центрального рівнів);
компонент 2 (за реалізацію якого відповідає SIDA, передбачає створення ефективних центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП). При цьому основна увага приділяється щойно об’єднаним громадам і роз’яснювальній роботі на національному рівні).
12 квітня 2017 року відбулось засідання круглого столу «Як підвищити участь професійних асоціацій та недержавних організацій у реалізації завдань державної регіональної політики України спрямованих на розвиток співробітництва між регіонами» у роботі якого також взяла участь д.е.н.¸ професор І.В. Заблодська.
За результатами роботи круглого столу було визначено перелік програм регіонального розвитку, вимоги до проектів регіонального розвитку, який може реалізовуватися за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від Європейського Союзу, логіко-структурну матрицю проекту тощо.
Особливу увагу було приділено Програмі регіонального розвитку «Загальноукраїнська солідарність», яка передбачає підтримку проектів, які можуть бути реалізованими для досягнення таких цілей:
1. Формування сприятливого інвестиційного клімату, розвиток та просування інвестиційного потенціалу. Економічний розвиток регіонів великою мірою залежить від належної оцінки наявного потенціалу та ефективного використання конкурентних переваг, здатності залучати інвестиції. Питання сучасного місцевого економічного розвитку нерозривно пов’язане із підвищенням їх інвестиційної привабливості. Інвестор, який має намір інвестувати в дану територію, всебічно розглядає її характеристики, оцінює її конкурентоспроможність. Найбільш поширені проблеми, які потребують вирішення, та які впливають на прийняття рішення інвесторів про подальшу роботу в Україні є: відносини з місцевими податковими та митними органами; перевірки контролюючих органів, недосконале нормативно-правове регулювання, стан вирішення земельних питань, швидкість підключення до електромереж, здійснення ліцензійних та дозвільно-реєстраційних процедур, доступ до фінансових ресурсів, ціноутворення тощо. Представники місцевих органів виконавчої влади чи фахівці, уповноважені здійснювати безпосередній контакт з інвестором, повинні не тільки досконало володіти інформацією щодо місцевого економічного розвитку, поточного технологічного рівня та ринкової конкурентоспроможності, стратегічних напрямів та перспектив, але враховувати професійну, ментальну, національну специфіку кожного потенційного інвестора. Успішна робота представників влади з інвесторами є запорукою формування сприятливого інвестиційного клімату регіону, одним із факторів залучення додаткових інвестиційних ресурсів у його розвиток. До заходів, що сприяють інвестиційним процесам на місцевому та регіональному рівнях належить, насамперед, інформаційна та організаційна підтримка інвесторів та створення сприятливих умов для інвестиційно-інноваційної діяльності, розміщення інвестиційних ресурсів в секторах де є висока частка доданої вартості в промисловості, забезпечується зайнятість і є ринковий потенціал, де імпорт можна швидко замінити виробництвом на території України, а також де є потенціал подальшого експорту товарів та послуг.
2. Розвиток потенціалу у сфері торгівлі (стандартизація, сертифікація, підтримка експорту). Розвиток експортного потенціалу тісно пов’язаний із кардинальним підвищенням якості продукції, що значною мірою диктується технічним рівнем виробництва та якістю комплектуючих і сировини. Тому необхідним є проведення постійного аналізу технічного рівня та якості продукції. Потребує уваги також підготовка нормативних документів із стандартизації та сертифікації експортної продукції з урахуванням вимог і правил ГАТТ/СОТ та стандартів ЄС. Разом з тим, кожен регіон повинен бути націлений на збільшення обсягів виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг як на регіональному і національному рівнях, так і на міжнародних ринках з високим ступенем конкуренції, чого неможливо досягнути без відповідного рівня якості та безпеки продукції. Важливими інструментами підвищення конкурентоспроможності у сфері торгівлі є розвиток та впровадження систем сертифікації та контролю якості експортної продукції, з урахуванням постійно зростаючих вимог до її споживчих та екологічних характеристик на світових ринках. Водночас актуальним питанням в Україні залишається підвищення рівня захисту інтелектуальної власності та авторського права, а також ефективне їх використання для успішної діяльності суб’єктів господарювання на внутрішньому й зовнішніх ринках. Ще однією проблемою є недостатній рівень досвіду та спеціальних знань щодо умов функціонування світових ринків, зокрема й ринку ЄС, у більшості українських підприємств. Тому розвиток потенціалу у сфері торгівлі, експортної діяльності передбачає поширення необхідної інформації для українських компаній та надання їм практичної допомоги в пошуку нових ринків збуту продукції.
3. Підтримка підприємницької діяльності. Місцевий економічний розвиток не можливий без успішного розвитку бізнесу, насамперед малого і середнього. Тому потрібна чітка система професійної підтримки підприємницької діяльності з боку спеціалізованих інституцій, які, серед іншого, мають бути здатними допомагати впроваджувати згенеровані ініціативи, залучати для цього фінансові ресурси та необхідні технології. Розвиток підприємництва, зокрема малого бізнесу, має стати одним із найважливіших чинників соціально-економічного зростання економіки. Для цього необхідно створити сприятливі організаційно-правові умови, забезпечити доступ до фінансових ресурсів (в тому числі забезпечити здешевлення кредитних ресурсів), сприяти випуску конкурентоспроможної продукції та виходу на нові ринки, стимулювати впровадження сучасних технологій, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції і послуг тощо.
4. Стимулювання розвитку інноваційної інфраструктури та підтримка інноваційної діяльності. Світовий досвід свідчить, що у найбільш економічно розвинутих країнах світу саме інновації є вирішальною умовою забезпечення стабільного довгострокового економічного розвитку. У той же час стан інноваційної діяльності в Україні характеризується недостатніми обсягами реалізованої інноваційної продукції, низьким рівнем інноваційної активності промислових підприємств та мізерним рівнем підприємницької активності в інноваційній сфері малого та середнього бізнесу, тоді як він є найбільш масовою, динамічною та гнучкою формою організації підприємств, рушієм економічного зростання в найбільш економічно розвинутих країнах світу. Основною проблемою в інноваційній сфері залишається низька сприйнятливість підприємницького сектору до інновацій, що обмежує зростання продуктивності праці, зниження енергоємності виробництва, не створює підґрунтя для модернізації та структурної перебудови економіки, не забезпечує її якісного оновлення. Разом з тим, відсутність чи незначне впровадження у промислове виробництво нових високих технологій приводить до зниження конкурентоспроможності національної й регіональної економіки, робить її неконкурентоспроможною через порівняно невисоку якість, а також енерговитратне та ресурсовитратне виробництво. Основними причинами незадовільного стану інноваційної сфери є недосконалість інституційно-правових механізмів інноваційної діяльності, несформованість економічних стимулів щодо залучення інвестиційних ресурсів в інноваційні процеси, обмежений обсяг бюджетного фінансування наукової діяльності, недосконалість інституційного забезпечення трансферу технологій, невизначеність організаційно-правових засад функціонування кластерів, неналежний рівень організації інформаційного забезпечення, що перешкоджає розвитку науково-дослідної та технологічної кооперації в інноваційній сфері. Незважаючи на певні реалізовані ініціативи, залишаються несформованими інституційні умови для розвитку інноваційної інфраструктури, зокрема технопарки і наукові парки, технополіси, тощо. Спостерігається низька активність місцевих органів виконавчої влади щодо використання механізму державно-приватного партнерства (ДПП), що стримує мобілізацію ресурсів приватного сектору на пріоритетних проектах регіонального розвитку. Доцільно використати міжнародний досвід сприяння розвитку конкуренції та кооперації через створення та розвиток кластерів, оскільки це найбільш природній та швидкий механізм для впровадження інновацій. Усунення цих перешкод і бар’єрів значною мірою сприяло б модернізації виробництва, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках та поклало початок економічному зростанню на основі інноваційної моделі розвитку. Не менш важливо створити та підтримувати в різних регіонах країни, передусім де є відповідна наукова база, бізнес, сучасна інноваційна інфраструктура. Тематика (напрям) спрямована активізувати дії на центральному й місцевому рівнях у сфері управління інноваційною діяльністю, спонукатиме до удосконалення фінансових, інституційних, організаційних, правових та інших інструментів підтримки інновацій.
5. Створення та розвиток інфраструктури залучення інвестицій, «точок зростання» місцевої економіки. Міжнародний досвід, зокрема країн Східної Європи (Чеської Республіки, Угорщини, Словацької Республіки, Республіки Польщі та ін.) є переконливим свідченням необхідності створення відповідної інфраструктури для підвищення інвестиційної привабливості країни чи конкретних регіонів та залучення стратегічних інституційних інвесторів. Прикладом такої інвестиційної інфраструктури є індустріальні парки, які, як правило, пропонують підготовлені інвестиційні майданчики з усією необхідною інженерно-технічною та транспортною інфраструктурою. Керуючі компанії, які здійснюють управління парком, забезпечують супровід інвестора та надають йому всі необхідні послуги для швидкого входження в ринок. Таким чином, індустріальний парк є привабливим місцем розвитку бізнесу для інвестора. Україна може створити умови для підвищення своєї інвестиційної привабливості, посилення власного промислового потенціалу, модернізації й розвитку регіонального промислового виробництва на основі залучення інвестицій, впровадивши на практиці цей інструмент. Законом України «Про індустріальні парки» визначено основні правові та організаційні засади створення і функціонування індустріальних парків. Прийняття Закону дозволило активізувати діяльність на місцях з відбору земельних ділянок під індустріальні парки та підготовки необхідних документів для їх реєстрації. З часу дії Закону зареєстровано 12 індустріальних парків в 11 регіонах країни. Однак розвиток індустріальних парків в Україні перебуває на початковому етапі й гальмується відсутністю дієвої державної підтримки, яка необхідна передусім для їх забезпечення необхідною зовнішньою інфраструктурою та інженерними комунікаціями. Вирішення цієї проблеми дозволить створити в різних регіонах країни сучасну інвестиційну інфраструктуру, що в поєднанні з ефективним управлінням територією та професійним маркетингом дозволить залучити стратегічного інвестора, модернізувати промислове виробництво, диверсифікувати регіональну економіку, підвищити її конкурентоспроможність. Напрям зосереджений передусім на реалізації стратегічної цілі 1 Державної стратегії регіонального розвитку «Підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів», зокрема напряму «Підвищення рівня інноваційної та інвестиційної спроможності регіонів», а також має безпосереднє відношення до напряму «Розвиток інфраструктури міст» цієї стратегічної цілі, оскільки спрямований на підтримку інвестиційно-інноваційної інфраструктури.